Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія









Робота з дітьми з особливими освітніми потребами

Інклюзія: як розшифрувати?

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.

Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з інвалідністю (фізичною, соціальною і емоційною) в загальній системі здобування освіти, для індивідуального вибору і отримання спеціальних послуг і пристосувань для тих, кому це необхідно.

При визначенні інклюзії важливо відзначити наступні моменти.

Мається на увазі:

  • заохочення відмінностей;
  • користь для тих, хто навчається, а не тільки для тих, хто піддається виключенню;
  • відсутність в школі дітей, які можуть відчувати себе виключеними;
  • надання рівного доступу до освіти або створення спеціальних умов для певних категорій дітей без їх виключення.

Не мається на увазі:

  • реформа тільки спеціальної освіти, але реформа як формальної, так і неформальної освіти;
  • реагування тільки на відмінності, але також підвищення якості освіти для тих, хто навчається;
  • спеціальні школи, але можлива додаткова підтримка для учнів у загальній системі освіти;
  • задоволення потреб тільки дітей з інвалідністю;
  • задоволення потреб однієї дитини за рахунок іншого.

Інклюзивна освіта включає:

  •  
  • визнання рівної цінності для суспільства всіх учнів і педагогічних працівників;
  • підвищення ступеня участі учнів у навчальному процесі та позашкільних заходах й одночасне зменшення рівня ізольованості частини учнів;
  • зміни в політиці навчального закладу, практиці та шкільній культурі з метою приведення їх у відповідність з різноманітними потребами учнів, які навчаються в даному навчальному закладі;
  • Подолання бар’єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та учнів з особливими освітніми потребами;
  • аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій учнів. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів;
  • переконання, що відмінності між учнями – це ресурс, що сприяє педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати;
  • визнання прав дітей на отримання освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання;
  • покращення ситуації у школах у цілому як для учнів, так і для педагогів.
  • визнання ролі шкіл не тільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад;
  • розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами;
  • визнання того, що інклюзія в освіті – це один з аспектів інклюзії в суспільстві.

 

Ключові елементи інклюзивної освіти

При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.

  • Інклюзія - це процес. Вона повинна розглядатися як постійний нескінченний пошук якнайкращих способів реагування на людську різноманітність. Це - навчання тому, як жити, приймаючи всі відмінності, і вчитися виходячи з цього. У такій ситуації відмінності бачаться позитивніше - як стимули, сприяючі отриманню знань.
  • Інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів. Тому вона включає накопичення, класифікацію й аналіз інформації з різних джерел з метою планування поліпшень в політиці й практиці.
  • Інклюзія - це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Присутність в даному випадку означає те, «де діти навчаються і як часто вони відвідують школу»; під участю мається на увазі рівність в отриманні досвіду в стінах школи, а отже, кожен з учнів повинен приймати думки інших; і досягнення - це результат навчання за всією програмою, а зовсім не результати тестів або іспитів.
  • Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які більше схильні до виключення або маргіналізації або незасвоєння знань. Це має на увазі відповідальність проведення моніторингу тих груп, які статистично знаходяться в зоні більшого ризику, а також при необхідності зробити кроки до забезпечення їх присутності, участі й досягнень в системі освіти.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

 

Основні принципи та цінності інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта – цінності:

  • це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
  • це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
  • це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
  • це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
  • це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах

  • цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
  • кожна людина здатна відчувати і думати;
  • кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
  • адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
  • справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
  • всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
  • задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
  • визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;
  • залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;
  • командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;
  • складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
  • рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;
  • подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

 

Інтеграція vs. інклюзія

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.

Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій.

Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві в цілому

Переваги інклюзивної освіти

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

  • завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;
  • ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
  • оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
  • навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
  • у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей:

  • діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
  • діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
  • діти вчаться співробітництву;
  • діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців:

  • вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
  • вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;
  • спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.
 

Література з інклюзивної освіти 

1.Навчальний курс
«ВСТУП ДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ»
А.А. Колупаєва
С.М. Єфімова Скачати

2. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгахКолупаєва, А.А., Таранченко  О.М., Сак  Т.В., Марчук Т.Ф., Прохоренко Л.І., Литовченко С.В., Борщевська Л.С., Вавіна Л.С., Жук В.В., Гудим І.М., Мерсіянова, Г.М., Макарчук, Н. О., Чеботарьова, О. В. Сухіна, І.В., Скрипник,Т. В., Рібцун Ю. В. Скачати

3. Науково-методичний посібник «Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання»
А. А. Колупаєва Л. О. Савчук Скачати

 4.Диференційоване викладання в інклюзивному класі

Таранченко О.М., Найда Ю.М. Скачати

 

5. «Організаційно-педагогічні умови діяльності асистента вчителя в інклюзивному навчальному закладі»
Навчально-методичний посібник
Колупаєва А.А., Коваль Л.В., Компанець Н.М., Луценко І.В. , Квітка Н.О.  
Скачати

 

6. «Педагогічні технології інклюзивного навчання» Навчально-методичний посібник

Колупаєва А.А., Таранченко О.М.

Сім прийомів, які допоможуть вчителю інклюзивного класу

1. Командна робота — на всіх рівнях

Адаптація в класі дитини з особливими освітніми потребами — турбота не лише вчителя. Розробкою індивідуального освітнього маршруту займатиметься ціла команда: соціальний працівник, шкільний психолог, асистенти вчителя та дитини, реабілітолог, дефектолог. Але серед найважливіших її учасників — батьки такого учня. Утім, працювати важливо ще й з татами та мамами однокласників. До приходу дитини потрібно підготувати клас — і це не лише про обладнання приміщення. Йдеться про психологічний комфорт, атмосферу приязні. Починати роботу найкраще з родин. Для батьків варто проводити тренінги, перегляд фільмів про інклюзивне навчання або про такі самі особливості здоров’я, які є в нового учня.

Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка — вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія — підхід, за якого кожен учень має стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б’є по м’ячу краще за всіх. Той, хто гарно читає, може всім почитати. А той, хто гарно володіє м’ячем, може навчити решту дітей. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.

2. Привчати учнів, що різноманіття — це норма

Діагнози, зазвичай, очевидні для дітей: особливості пересування за наявності ДЦП, протези, слухові апарати, окуляри зі спеціальними лінзами. За статистикою, чверть дітей у розвинених країнах мають значні порушення здоров’я, а 60% — виражені індивідуальні особливості (зайва вага, нюанси зовнішності тощо). Якщо учні не розуміють особливостей однокласника, у якого ВІЛ чи аутизм, це викликає ще більше запитань, тривоги та відчуження. Тож вчитель має все чесно й доступно для їхнього розуміння пояснити ще до появи дитини з ООП (особливими освітніми потребами). Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник.  Якщо в нього є вади зору, можна усім зав’язати очі та попросити походити так. Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм — спробувати мовчки донести до інших свою думку. Якщо йдеться про дитину, в якої проблеми з координацією рухів, школярі можуть написати міні-есе лівою рукою (правші). Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого. Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.

3. Спиратися на сильні сторони

Зараз говоримо про єдину освіту для всіх дітей, а не окремо про спеціальне та загальне навчання. Давній радянський підхід допомогу дитині з ООП подавав як корекцію відхилень, втручання та реабілітацію. Такий учень сприймався як пацієнт лікарні — через призму хвороби. Першокласники «з нормою» мусили говорити, читати, рахувати та мати інші навички. Якщо ж дитина мала особливості, акцент робили на тому, як компенсувати вади, а не на розвитку сильних сторін. Натомість є країни, де взагалі немає корекційних шкіл (Норвегія, Фінляндія), а головна установка: прогрес швидше буде в тому, що школяр робить добре, ніж у тому, що не вдається. Змінилася парадигма сучасного учня. Засвоїти знання — більше не головна мета, важливіше користуватися ними та створювати щось нове. Ерудиція нині вже не так потрібна для роботи, значно важливіша креативність. Жодне захворювання не віднімає в людини творчих здібностей, кожен може згенерувати нову ідею. Тож є те, що варто створювати разом усім учням, а спиратися краще на сильні сторони кожного з них. Що вміє дитина з ООП? Що їй добре вдається? Навіть на рівні мови акцент краще робити не на тому, чого немає, чи неспроможності, а на тому, що є: наприклад, замість «не може ходити» казати «користується візком».

4. Робити комунікативні паспорти

Від імені дитини прописуємо всі її інтереси, здібності, хобі, що не подобається, як зручно комунікувати. Ця ідея пішла з польських шкіл. Починається паспорт вітанням: «Я — Боря, мені 7 років, всім привіт». Там можуть бути такі розділи: загальна інформація про учня, «Як я спілкуюсь», «Самообслуговування», «Мобільність», «Мої інтереси», «Важливо» (як допомогти під час приступів, які обов’язкові режимні моменти — наприклад, необхідність приймати інсулін у разі діабету I типу). Варто прикрасити паспорт малюнками, піктограмами, фото. Коли вчителі заповнюють такий паспорт, вони починають орієнтуватися на досягнення дитини, краще відчувати її індивідуальність. Добре до збору даних та оформлення долучити всіх фахівців, що працюють з дитиною, а також батьків.

5. Практикувати скаффолдинг

Скаффолдинг — створення умов для підвищення успішності кожного учня. Для цього дитина має вчитися у «зоні найближчого розвитку», тобто робити те, що їй цікаво, але поки що неможливо опанувати без підтримки. Ніщо так не поліпшує мотивацію, як можливість впоратися із завданням і досягти успіху. Скаффолдинг — це процес, який дає можливість дитині (у тому числі новачку) розв’язати проблему, виконати завдання або досягти цілей, які знаходяться за межами її індивідуальних зусиль чи можливостей. Як допомогти? Сказати «Молодець, тобі все вдасться»? Але ж дитина розуміє, що її спроби поки що далекі від результату. Цього мало. Фахівці знають чимало видів підтримки. Вербальна — може бути не лише прямою (заохочення), а й непрямою, не адресною: «Увесь клас скоро впорається», «Це не так складно, як здається». Підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла — велика сила. Якщо вчитель побоюється чи ніяковіє під час занять з дитиною з ООП, вона дуже швидко «зчитує» це завдяки мові тіла. Тоді робота значно ускладнюється. Фізична підтримка — скажімо, можна писати, малювати чи конструювати щось з учнем разом «рука в руці». Моделювання — демонстрація виконання завдання. Візуальний стимул — картинки, піктограми, символи, письмова мова.

Маніпуляція символами — розташування об’єктів у певному порядку.

6. Продумувати різнорівневі завдання

Заварити разом чай та випити зі смаколиками — усім дітям приємно. Після цього одним учням до снаги вивчати розчинність речовин (на прикладі цукру в чаї) мовою хімії. А дитина з інтелектуальними порушеннями, для якої абстрактні поняття поки що не доступні, зможе дізнатися більше про приготування чаю.

Коли всі аналізують певні поняття та створюють таблиці, дитині з ООП можна доручити замальовувати отриманий досвід. Експерти радять орієнтуватися не лише на такого учня, а на потреби всього класу. Різнорівневі завдання дають учневі вибір. Також, за потреби, важливо дати варіанти подання матеріалу (словесно, візуально, піктограмами).

7. Креативити і візуалізувати

Творчий підхід під час розробки уроку — найголовніший ресурс учителя. Діти здатні вчитися незалежно від рівня їхнього розвитку. Раніше відсутність мови чи нездатність до загальноприйнятого спілкування (як за аутизму) були підставою для визнання дитини ненавчуваною. А нині такий учень може лякати вчителя: як же подавати йому матеріал. Утім, діти із синдромом Дауна, маючи звичайний інтелект, у 6–7 років можуть не розмовляти, адже їм важко: у них специфічна анатомія органів мовлення та неправильно працюють артикуляційні м’язи. А в разі розладів аутистичного спектра діти шукають нові способи комунікації. Для немовленнєвих дітей зображення — це вже не просто наочність, а спосіб побудувати діалог. За аутизму, навіть якщо дитина розмовляє, для неї важлива опора на зорове сприйняття, бо так інформація сприймається значно краще. Тож у приміщені школи навіть роблять вивіски з малюнками, які пояснюють призначення кімнат: клас, туалет, їдальня, бібліотека тощо. Візуалізація може бути інакшою: нині в Україні почали видавати книжки, де поруч з чудовими ілюстраціями — рядки піктограм, які заміняють текст. Їх майже 10 тисяч, як у китайській мові. Образи допомагають дітям з різними діагнозами. Давно відомо, наскільки важливі наочно-зорові форми пізнання для дітей з вадами слуху. У випадку інтелектуальних порушень візуалізація допомагає генералізувати поняття у процесі конкретно-наочного мислення (наприклад, завдання співвідносити зображення та предмет). А як же решта школярів? Візуалізація — це те, що нині «показано» майже всім. Отже, які б методи не використовував вчитель, важливо донести: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення — хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини. Бо інклюзія — це коли важливий кожен.

 
 

 

Корисні посилання.Вивчаємо досвід: 
 

Спільне викладання в інклюзивному класі: метод. матеріали. /Укладач – Софій Н. З., – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 70 с.

Запропоновані методичні матеріали – це конкретні практичні поради та рекомендації вчителям про спільне викладання в інклюзивному класі: з чого варто починати, як розподілити обов’язки зі своїм партнером, як спільно працювати над розробкою індивідуальної програми розвитку дитини, як проводити моніторинг прогресу дітей, як вибудовувати взаємини з батьками та ін. Подаються різні варіанти спільного викладання, їх переваги та недоліки; особливий акцент робиться на необхідності розвитку соціальних навичок у школярів, вихованні дружніх взаємин і позитивної «Я-концепції», наповненні навчальної атмосфери радістю та добрим настроєм.

Матеріали адресовано педагогам, керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам системи вищої педагогічної освіти.

Завантажити файл

 

 

 

 

 

Індивідуальна програма розвитку

У методичних матеріалах представлено відповіді на ключові запитання, які найчастіше ставлять педагоги, фахівці й батьки при складанні та реалізації індивідуальної програми розвитку, описано різні види команд, які надають підтримку дітям з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього простору.

Завантажити файл

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Формування готовності педагогічних працівників до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання" (РОІППО)

І.В.Луценко. Індивідуальна програма розвитку для дітей з особливими освітніми потребами: презентація

 

 

 

Інклюзивна форма навчання http://olga-kovalenko.kr.sch.in.ua/inklyuzivne_navchannya/
Навчальні програми та типові навчальні плани  http://olga-kovalenko.kr.sch.in.ua/diti_z_invalidnistyu/
Законодавчі  та нормативні документи http://olga-kovalenko.kr.sch.in.ua/zakonodavchi_ta_normativni_dokumenti/
Індивідуальна форма навчання http://olga-kovalenko.kr.sch.in.ua/do_uvagi_kerivnikiv_znz/
Зразки документів http://olga-kovalenko.kr.sch.in.ua/listi/

 

 

Налагодження партнерських стосунків з родинами, що виховують дітей з особливими освітніми потребами